Фунгіциди від фомозу і фомопсисуна соняшнику та ріпаку

Обидва збудники зимують на рослинних рештках. Аскоспори розлітаються після дощів, тому джерело інфекції часто лежить на сусідньому полі, де минулого року стояв ріпак або соняшник. Найбільший ризик - тепла волога осінь для озимого ріпаку і дощовий період від бутонізації до цвітіння для соняшнику. Тривала роса, загущений посів і надлишок азоту прискорюють розвиток плям.

Небезпека в тому, що хвороба ховається всередині стебла. Коли на соняшнику видно сірі плями, гриб уже зруйнував серцевину, і обробка може лише стримати подальше поширення. Наслідки - вилягання перед збиранням, передчасне висихання, дрібне насіння зі зниженою олійністю. На ріпаку ушкоджена коренева шийка означає зріджений посів навесні і втрати, які вже не компенсувати жодним підживленням.

Тому моніторинг важливіший за календар. Після кожного тривалого дощу варто пройти поле по діагоналі, оглянути нижнє листя, черешки і стебло біля вузлів. На ріпаку восени рахують частку рослин із плямами на листі, на соняшнику звертають увагу на некрози по краю листка, що тягнуться до жилки. Саме ці ранні ознаки, а не плями на стеблі, є сигналом до обробки.

Фунгіцид працює як страховка, а основу захисту закладають агрономічні заходи. Чим менше інфекції лишилося на полі, тим менше навантаження на хімію і повільніше формується резистентність.

• Сівозміна. Не повертати соняшник і ріпак на те саме поле і не сіяти їх поруч із торішніми полями цих культур.
• Рештки. Подрібнення і якісне загортання стебел прискорює їх розклад і зменшує запас спор.
• Гібрид і сорт. Толерантні до фомопсису гібриди соняшнику і стійкі до чорної ніжки гібриди ріпаку - основа на полях із історією хвороби.
• Живлення і густота. Збалансований азот, достатньо калію і бору, оптимальна густота без загущення.
• Строк сівби ріпаку. Переросла рослина восени довше контактує з інфекцією і гірше зимує.

На озимому ріпаку осіння обробка вирішує дві задачі: стримує фомоз на листі до того, як гриб піде в стебло, і гальмує ріст перед зимою. Цю роль виконують тебуконазолові препарати Айріс (1,0 л/га), Орбіт, Оріус 250 і Полігард (0,5–0,75 л/га). Трикомпонентний Ауріс з тебуконазолом, пропіконазолом і протіоконазолом застосовують восени в нормі 0,5–0,8 л/га і повторно навесні.

Навесні, коли поряд із фомозом зʼявляються альтернаріоз і загроза склеротиніозу, доцільні комбінації різних механізмів:

• Альтерно - піраклостробін і метконазол, 0,5–1,0 л/га на озимому і ярому ріпаку;
• Болівар Форте - тебуконазол і крезоксим-метил;
• Вартіс - боскалід і протіоконазол, 0,3–0,5 л/га, з акцентом на білу гниль у цвітіння;
• Елантро - піраклостробін, протіоконазол і полісахаридний елісітор, разом з ПАР;
• Меганік, Максентіс, Амістар Голд 250, Пропульс 250 - для програм, де ріпак і соняшник захищають однією лінійкою.

Для осінньої обробки важливо покрити не лише верхні, а й нижні листки розетки, де найчастіше видно плями з пікнідами. Робочий розчин готують з достатнім обʼємом води, а обробку проводять у період активного росту, коли рослина здатна перерозподілити системну діючу речовину по тканинах. На полях із сильним фоном інфекції весняну обробку не варто відкладати до цвітіння: стебло вже має бути під захистом на момент його інтенсивного росту.

На соняшнику ранній старт важливіший за силу препарату. Віваро (тіофанат-метил, протіоконазол і дифеноконазол, 0,5–0,75 л/га) ставлять у фазі 4 листків - початку росту стебла, щоб закрити нижній ярус до того, як плями піднімуться вище. Другу обробку роблять у бутонізацію, коли під загрозою вже стебло і кошик.

• Стробілурин плюс триазол: Амістар Екстра 280 (0,75–1,0 л/га), Каллатіс 280 SC, Джоуст Про, Максентіс, Аканто Плюс 28, Амікон, Кустодія, Зепан 330 - профілактика плюс лікувальна дія і ефект довшого зеленого листа.
• SDHI плюс триазол: Пропульс 250 (0,8–1,0 л/га) і Вартіс - коли в полі разом з фомопсисом очікується біла і сіра гниль кошика.
• Триазоли з прохлоразом: Бампер Супер 490 і Баррет - сильні по плямистостях і гнилях на ранніх етапах.
• Системні з бензимідазолом: Артіс Плюс, Альфа-Стандарт, Карбезим - партнери для програм із чергуванням груп.
• Чистий стробілурин: Азоксин - лише превентивно, в чергуванні з триазолом.

При помірному тиску хвороби на полі з нормальною сівозміною часто достатньо однієї обробки сумішшю стробілурину з триазолом у фазі активного росту стебла. На полях, де соняшник повертається частіше, а погода дощова, схема включає дві обробки: рання - препаратом на кшталт Віваро, у бутонізацію - сумішшю з іншим набором діючих речовин. Якщо в господарстві раніше бачили білу гниль кошика, другу обробку краще будувати на SDHI.

Грибам фомозу і фомопсису достатньо кількох сезонів одного механізму, щоб чутливість почала падати. Тому схему будують за групами FRAC, а не за назвами препаратів. Триазоли (тебуконазол, протіоконазол, дифеноконазол, метконазол, ципроконазол, прохлораз) - одна група DMI, і два триазольні продукти поспіль не є чергуванням. Стробілурини (азоксистробін, піраклостробін, пікоксистробін, крезоксим-метил) ризиковані без партнера, а бензимідазоли (карбендазим, тіофанат-метил) мають високий ризик резистентності і працюють лише в суміші.

• не більше двох обробок одним механізмом за сезон;
• друга обробка - з іншою групою або готовою сумішшю груп;
• SDHI-препарати Вартіс і Пропульс 250 доцільно залишати на період цвітіння;
• норму не занижувати: недодозування прискорює відбір стійких штамів.

Так один сезон захисту не підриває ефективність препаратів на наступні роки.